Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Субота, 14.12.2019, 11:41 |
АНТОНІВСЬКИЙ НВК | |
Вітаю Вас Гість |
|
На допомогу батькамКлючова роль сім'ї у вихованні дітей У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко
ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: щоб
здобути освіту, мати свою оселю, одружитися, здобути бажану професію та ін. Це
так. Але це не відповідь на основне запитання. Сенс життя людини — у
продовженні роду людського, народженні дітей, забезпеченні умов для їх
фізичного, психологічного і соціального розвитку. Тому сім'я е провідним
соціальним інститутом суспільного розвитку. У всіх народів споконвіків має місце культ Матері і
Батька. У християнській релігії упродовж двох тисячоліть сповідують культ
Матері Божої. В одній із біблійних заповідей наголошується: "Шануй батька
і матір свою". О.М. Горький, відтворюючи мудрість народів, писав:
"Прославимо жінку-Матір, чия любов не знає перепон, чиїми грудьми
вигодуваний увесь світ! Усе прекрасне в людині — від проміння сонця і від
молока матері, — от що насичує нас любов'ю до життя !., без сонця не квітнуть
квіти, без кохання немає щастя, без жінки немає кохання, без Матері — немає ні
поета, ні героя!". Українська народна педагогіка на основі багатовікового
досвіду теж завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім'ї. Матері та
батькові відводилась найвища і найавторитетніша роль. Адже саме від них
залежать успіхи у фізичному і соціально-психічному розвитку дітей ("Хороші
діти — це честь батька й матері", "Яка хата — такий тин, який батько
— такий син", "Молодь багата мудрістю мами й тата", "Тільки
у світі правди, що рідний отець та мати"). У прадавні часи, коли ще не
було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за
виховання дітей. І це була відповідальність не лише перед собою, але й перед
громадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали
порядних дітей. В одній із українських легенд мовиться: "Сільська громада вирішила влаштувати свято-огляд
результатів праці кожної сім'ї. На майдані всі сім'ї мали виставити надбання
своєї праці. Оцінювала досягнення рада старійшин. Люди приносили й приводили
добре доглянутих корів, волів, коней, власноручно виготовлені вози, ярма,
вироби ткацтва, шитва та інше. А бідна вдова, в якої не було ані землі, ані
волів, ані реманенту, прийшла на свято з двома дорослими синами-красенями. Всі
в громаді знали їх як добре вихованих: працьовиті, ввічливі, турботливі,
шляхетні у взаєминах з молодшими та літніми. Старійшини при підтримці громади
віддали вдові вінок першості за її найважливішу працю — достойне виховання
дітей". Люди завжди пишалися своїми сім'ями, високо підносили
доброчинності кожного члена родини. У своїй пісні "Повів Івасько коня до
води" ідеал ставлення до членів родини виражений такими словами: У мене батенько — ясний місяченько, У мене матінка —
ясна зіронька... У мене батенько — яснеє сонечко, У мене сестронька — ясная
звіздонька. Соціальне здоров'я суспільства, держави залежить
передусім від виховної діяльності сім'ї. На жаль, з розвитком суспільних
відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів,
загальноосвітніх шкіл, інших інститутів суспільного виховання, роль сім'ї у
вихованні дітей значно знизилася. У часи Радянського Союзу з батьків у
переважній більшості було знято відповідальність за виховання своїх дітей. У
системі казарменого, класово-партійного виховання відбувався процес руйнування
сім'ї як провідного соціального інституту виховання дітей. Батьки не мали
належних економічних умов для ефективного виховання своїх дітей. Недостатнє
матеріальне забезпечення сім'ї, що змушувало батька і матір працювати на
виробництві, руйнування народних традицій відповідальності батьків за виховання
дітей, психолого-педагогічна неграмотність, спроба перекласти весь процес
виховання на казенні інституції — все це породило (і породжує) непрості
проблеми в царині сімейного виховання. Суспільство все більше вражається "хворобою
аморальності". Спосіб лікування цієї хвороби полягає передусім у
відновленні ролі сім'ї як провідного соціального інституту формування
особистості. Необхідно розв'язати низку проблем: забезпечення економічних умов
діяльності сім'ї, відродження національних традицій відповідальності батьків за
виховання своїх дітей, підвищення їхньої психолого-педагогічної культури на
засадах народної педагогіки і сучасних досягнень наукової педагогіки,
валеології та ін. І загалом — піднесення в суспільстві культу сім'ї і
передовсім культу Матері і Батька. Завдання складне, але без його розв'язання
суспільство і далі буде морально деградувати, тяжко "хворіти". Родина, як і будь-яка інша соціальна інституція, має
свої функції. Вони складалися на природних і соціальних засадах і наповнювалися
певним змістом упродовж усієї історії розвитку людства. Виділяють такі функції
сім'ї як соціального утворення: біологічну, соціальну й економічну. Біологічна функція пов'язана із зародженням,
ембріональним розвитком і народженням дитини. На перший погляд виконання цієї
функції випливає з природних процесів, фізіологічних взаємовідносин чоловіка та
жінки. Російський поет О.С. Грибоєдов устами одного із героїв комедії
"Лихо з розуму" писав: "Чтобы иметь детей, кому ума не дocтaвaлo!,, Однак уже на першому етапі виконання біологічної
функції — зародження дитини — потрібна висока відповідальність і генетична
обізнаність батьків. Зародження дитини у стані, коли організм батька, матері
(чи обох) вражений шкідливими речовинами (алкоголем, тютюном, наркотичними
речовинами) і викликає мутацію (зміни) генно-хромосомних систем, які є носіями
задатків, може негативно вплинути на подальші процеси фізичного і психічного
розвитку малюка. У скарбах народної педагогіки задовго до появи генетики як
науки, на основі багаторічного досвіду формувалися і передавалися з покоління в
покоління слушні застереження: категорично заборонялося молодим батькам вживати
спиртне, матерям палити цигарки та ін. Ще більше зростає відповідальність батьків за
виконання біологічної функції, коли дитина знаходиться у стані ембріонального
розвитку. Вона — частина організму матері. Спосіб життя, кожна дія жінки
(фізичні навантаження, харчування, психічний стан, уживання ліків, особливості
взаємин з оточуючими) так чи інакше відбиваються на розвитку маляти. А це
вимагає належної культури поведінки, знань з медицини, валеології, фізіології,
здорового способу життя. Народження дитини — велике і святе таїнство. Перший
плач дитини, прикладання її до материних грудей — незамінне джерело розвитку
почуттів материнства, які е запорукою подальшого розвитку творіння батьків. Важливе місце у діяльності сім'ї посідає соціальна
функція. Вона реалізується шляхом створення оптимальних умов для соціального
розвитку дитини, належної відповідальності батьків за її виховання, створення
сприятливих умов для появи морально-духовних джерел соціального успадкування.
Адже окрім біологічного успадкування важливим чинником становлення юної
особистості є соціальне успадкування: дитина засвоює певні моральні норми поведінки
(чесність, справедливість, доброту, щирість, доброзичливість, охайність та
ін.). Під впливом оточення формуються її характер, звички. Якраз до 6—7 років у
дитини формуються основні моральні якості. Тому батьківська школа любові,
добра, порядності, чесності, щирості і багатьох інших доброчинностей —
найперший і найголовніший університет становлення особистості дитини, ЇЇ
соціального зростання. І відповідальність батьків за належне виконання
соціальної функції у цей період особливо висока1. Важливою в системі сімейного виховання є економічна
функція. Вона пов'язана із соціальною і передбачає створення матеріальних умов
для достатнього забезпечення своїх дітей помешканням, одягом, харчуванням,
необхідними засобами для гри, навчання, розваг. Тут має домінувати, по-перше,
почуття відповідальності батьків за створення власною працею належних
економічних умов для забезпечення життя своїх дітей, щоб не перекладати це на
державу. По-друге, матеріальна забезпеченість дітей має бути співвідносною з
конкретними можливостями сім'ї, щоб не сприяти їх розбещенню. До того ж діти з
раннього віку мають залучатися до продуктивної обслуговуючої праці, до
планування і використання сімейного бюджету. Батьки повинні постійно дбати про
формування діяльної і відповідальної особистості і будь-що уникати виникнення
споживацьких поглядів. Оскільки виховання є важливою сферою діяльності
старших поколінь, то до батьків обставини життя пред'являють досить вагомі
соціально-психологічні і педагогічні вимоги, такі як почуття високої відповідальності
перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього; фізичне здоров'я батьків,
що має забезпечити народження здорових нащадків і створити належні умови для
розвитку та виховання дітей; генетична грамотність; достатня
психолого-педагогічна культура; любов до дітей; володіння справжнім
авторитетом; знання надбань народної педагогіки; створення в сім'ї умов для
всебічного розвитку особистості; здатність формувати у сім'ї культ Матері і
Батька; добре розвинені почуття материнства. Без материнської любові, уваги,
ласки й опіки неможливий нормальний розвиток дитини. (Автор: Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. Джерело: http://mobile.pidruchniki.ws/17280924/pedagogika/klyuchova_rol_simyi_vihovanni_ditey) |
|
Copyright MyCorp © 2019 |
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz |